Що таке конфлікт? Визначення цього поняття можна розділити на дві групи. У суспільній свідомості конфлікт найчастіше є синонімом ворожого, негативного  протистояння  людей  через  несумісність інтересів, норм поведінки, цілей.

Але  існує  й  інше  розуміння  конфлікту  як  абсолютно  природного  в  житті  суспільства  явища, яке зовсім не обов’язково має негативні наслідки. Навпаки,  у  разі  вибору  правильного  русла  його перебігу  він  є  важливим  складником  розвитку суспільства.

Існують  різні  визначення  конфлікту,  але  всі вони  підкреслюють  наявність  суперечності,  яка набуває  форм  розбіжностей,  якщо  йдеться  про взаємодію  людей.  Конфлікти  можуть  бути  прихованими  або  явними,  але  в  їхній  основі  завжди лежить  незгода.  Тому  конфлікт  визначають  як відсутність  згоди  між  двома  або  кількома  сторонами — особами або групами.

Відсутність згоди обумовлена наявністю різноманітних  думок,  поглядів,  ідей,  інтересів,  точок зору та ін. Проте воно, як вже наголошували, не завжди виражено у формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається тільки тоді, коли наявні суперечності,  розбіжності  порушують  нормальну взаємодію  людей,  перешкоджають  досягненню поставленої  мети.  У  цьому  випадку  люди  просто вимушені  в  певний  спосіб  подолати  розбіжності і вступають у відкриту конфліктну взаємодію.

 Конфлікт   —  це  зіткнення  протилежних інтересів  чи  поглядів;  крайнє  загострення суперечностей,  що  спричиняє  ускладнення  чи гостру боротьбу.

Конфлікт у психології визначається як «зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один із одним тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжособових взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів або груп людей, пов’язане з негативними емоційними переживаннями».

 

 

Основні типи конфліктів

 

Конфлікт у педагогічній діяльності часто виявляється як прагнення вчителя затвердити свою позицію і як протест учня проти несправедливого покарання, неправильної оцінки його діяльності, вчинку.

 

Внутрішньоособистісний конфлікт

Для побудови типології внутрішньоособистісного конфлікту необхідно основу, яка об’єднує різноманітність усіх внутрішніх конфліктів. Прийняття ціннісно-мотиваційної сфери особистості за основу для побудови єдиної типології дозволяє виділити основні структури внутрішнього світу особистості, вступає в конфлікт (за А. В. Шепилову).

Мотиви - відображають прагнення особистості різного рівня (потреби, інтереси, бажання, потягу тощо). Можуть бути виражені поняттям "хочу" (я хочу).

Цінності, як прийняті особистістю, так і нав’язані суспільством, які втілюють у собі моральні норми і виступають як еталони належного. Позначаються як "треба" (я повинен).

Самооцінка, яка визначається як самоцінність себе для себе. Оцінка особистістю своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Виражається як "можу" або "не можу" (я є).

 

Види внутрішньоособистісного конфлікту поділяють:

o мотиваційний конфлікт - між "хочу" і "хочу";

o моральний конфлікт - між "хочу" і "треба";

o конфлікт нереалізованого бажання - між "хочу" і "можу";

o рольовий конфлікт - між "треба" і "треба";

o адаптаційний конфлікт - між "треба" та "можу";

o конфлікт неадекватної самооцінки - між "можу" та "можу".

 

Внутрішньоособистісний конфлікт може виникнути, коли виробничі вимоги знаходяться в протиріччі з особистісними потребами чи цінностями. Наприклад, працівник планує провести вихідні дні вдома, з родиною, а начальник просить вийти на роботу, щоб вирішити складне питання. Внутрішньоособистісний конфлікт може бути також пов’язаний із ступенем задоволеності роботою. Згадаймо, наприклад, Сізіфа - його праця навряд чи міг принести йому відчуття задоволення від роботи.

Внутрішньоособистісний конфлікт в організації може виникнути:

o через суперечливих вимог;

o порушення принципу єдиноначальності;

o неузгодженості організаційних та особистісних потреб і цінностей;

o перевантаження або недовантаження на робочому місці;

o низького ступеня задоволеності роботою;

o невпевненості в собі;

o стресу.

 

Міжособистісний конфлікт

Це один з найбільш поширених видів конфлікту. Найчастіше це боротьба керівників за час використання устаткування, обмежені ресурси, гроші. Кожен керівник відстоює інтереси своєї ділянки роботи, свого відомства, свого відділу. Природно, що при цьому інтереси різних людей можуть не збігатися. Або дві людини хочуть отримати одну і ту ж посаду. Міжособистісні конфлікти спалахують також між людьми, які в принципі дратують один одного. Як правило, при цьому принципово відрізняються і їхні цілі.

Міжособистісний конфлікт в організації може виникнути:

o з-за боротьби за обмежені ресурси, капітал та робочу силу, час використання обладнання;

o схвалення проекту або способу його подачі;

o вільної вакансії;

o зіткнення особистостей (риси характеру, погляди та цінності).

Конфлікт між особистістю і групою

В кожній групі існують неформальні відносини і цінності. Щоб бути прийнятим тією чи іншою групою, людина повинна дотримуватися "правила гри". Зазвичай подібний конфлікт розгорається, якщо особистість займає позицію, яка відрізняється від позиції групи в цілому. Наприклад, дисциплінарні заходи, прийняті керівником, можуть бути непопулярні серед його підлеглих. Тоді група може завдати відповідного удару - знизити якість своєї роботи. Згадаймо, приміром, так звані "іспанські страйку": людина лише створює видимість роботи. А справа при цьому стоїть на місці. У народі ще називають імітацією бурхливої діяльності.

 

Конфлікт між особистістю і групою в організації може виникнути із-за:

o відмінності очікувань;

o відмінності позицій;

o неприйняття групою формального лідера. Міжгруповий конфлікт. Організації складаються не тільки з різних відділів і підрозділів, але і з безлічі неформальних груп. Часто через розходження цілей можуть конфліктувати функціональні групи всередині організації. Наприклад, співробітники магазину можуть вважати, що робітники складу погано виконують свої обов’язки.

 

Міжгруповий конфлікт в організації:

- профспілка і адміністрація;

- лінійний і штабний персонал;

- функціональні групи або відділи.

Конфлікт як тип важких ситуацій

Ситуація може розглядатися як складна суб’єктивно-об’єктивна реальність, де об’єктивні складові представлені у вигляді суб’єктивного сприйняття та особистісної значущості для учасника ситуації.

Важка ситуація характеризується наявністю складної обстановки, активністю мотивів особистості, порушенням відповідності між вимогами діяльності і професійними можливостями.

 

Основні типи складних ситуацій.

 

Важкі ситуації діяльності:

- Проблемні ситуації діяльності.

- Критичні (аварійні) ситуації.

- Екстремальні ситуації. Важкі ситуації взаємодії:

- Проблемні ситуації взаємодії.

- Передконфліктні ситуації.

- Конфліктні ситуації.

 

Важкі внутрішньоособистісні ситуації:

- Внутрішньоособистісні труднощі.

- Внутрішньоособистісні конфлікти.

- Внутрішньоособистісні кризи. Важкі буттєві ситуації:

- Ситуації невідомості.

- Ситуації небезпеки.

- Ситуації втрати.

 

Серед потенційно конфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити наступні:

 

1. Конфлікти діяльності. Часто виникають на уроках між учителем і учнем, учителем і групою учнів з приводу виконання учнем освітніх завдань, успішності. Це може відбуватися з різних причин: стомлення, труднощі в засвоєнні навчального матеріалу, невиконання домашнього завдання, а часто невдале зауваження вчителя замість конкретної допомоги при ускладненнях в роботі. Подібні конфлікти часто відбуваються із учнями, котрі відчувають труднощі в навчанні. Останнім часом спостерігається збільшення подібних конфліктів через те, що вчителі часто висувають завищені вимоги до засвоєння предмета, а оцінки використовують як засіб покарання тих, хто не підкоряється вчителю, порушує дисципліну на уроці.

 

2. Конфлікти поведінки (вчинків), що виникають із приводу порушення учнем правил поведінки в закладі освіти, частіше на уроках, і поза закладом освіти, якщо вчитель допустив помилки в аналізі вчинку учня, зробив необґрунтований висновок, що не з’ясував мотиви. Слід мати на увазі, що один і той же вчинок може викликатися абсолютно різними мотивами. Вчителю доводиться коректувати поведінку учнів через оцінку їх вчинків при недостатній інформації про обставини та справжні причини. Учитель не завжди буває свідком життя учня, лише здогадується про мотиви вчинку, погано знає відносини між молоддю, тому цілком можливі помилки при оцінці поведінки, і це викликає цілком виправдане обурення учнів. Вчителі, оцінюючи вчинки учнів, не завжди відповідально ставляться до наслідків таких оцінок для учня і недостатньо піклуються про те, як вплинуть такі оцінки на наступні взаємовідносини вчителя із учнем.

 

3. Конфлікти відносин, що виникають у сфері емоційно-особистісних відносин учнів і вчителів, у сфері їх спілкування у процесі педагогічної діяльності. Конфлікти відносин набувають особистісний сенс, породжують тривалу неприязнь або ненависть учня до вчителя, надовго порушують взаємодію із учителем та створюють гостру потребу в захисті про несправедливість і нерозуміння дорослих. За змістом ситуацій, що виникають між учителем і учнями, можна дізнатися про характер сформованих взаємин між ними, позиціях вчителя і учнів.

Будь-яка ситуація, вчинок і навіть конфлікт в педагогічній роботі вчителя при грамотному аналізі можуть бути цінним джерелом інформації про особу учня.